вторник, 18.12.2012 16:57

Справжній фанат Тартак: жорсткий slam-маніяк

Русскоговорящая обычно Ира Миронова до того прониклась украинопоющим Тартаком, что написала отчет на наш русскоязычный сайт на украинском языке. Мы, безусловно, публикуем его на языке оригинала и нашей гордой страны. 

Ви хочете відчути драйв на межі зриву? Тоді вам не слід пропускати наступний виступ гурту Тартак, адже ці хлопці можуть реально зірвати дах без будь яких надмірних зусиль – їм просто достатньо бути такими як є.

«Панки у танках» одразу попередили своїх шанувальників про те, що вони, шанувальники, потрапили в халепу. Але відступати було занадто пізно: зал пабу Бочка, де відбувався концерт, був забитий під зав’язку. Вже через півгодини після початку концерту до нижнього поверху нікого не пускали – аншлаг був такий, що навіть дихати іноді було важко. Лідер гурту, Сашко Положинський, навіть пожартував з цього приводу: «Стрибайте вище, повітря нагорі чистіше». 



Стрибати почали одразу, з перших пісень, бо від гурту та самого Сашка йшов просто шалений драйв. Ті, хто були ближчі до сцени, одразу зробили коло та почали жорстко безкомпромісно слемити (якщо ви не металіст чи панк, то про всяк випадок, цей термін пішов від англ. slam – дії публіки, коли люди врізаються один в одного та штовхають один одного). Видовище не для нервових, особливо якщо ти – дівчина і раптово опиняєшся у центрі цього божевілля :)

Через дві-три пісні драйв захопив усіх поголовно – до найвіддаленіших куточків. Нова пісня «Ритмотека», кліп на яку гурт презентував днями, вже була добре знайома аудиторії. А потім – почалося: «Книжковий хробак», «Розтрусіть свої сідниці», «Тигри», все дужче й дужче, все вище і вище. На самому піку хвиля ненадовго спала – Тартак заспівав меланхолічну надривну «Помирає твоя любов».

На цій, здавалося б, паузі аудиторія мала змогу відпочити від напруженого фірмового ритму Тартаку. Але як тут відпочинеш. Відверті слова та гострі відчуття пісні змушували пережити трагедію кохання, що гине серед штучного, лицемірного світу. І цією чесністю й влучністю слів та ідей Тартак підкупає навіть тих, хто не зовсім поділяє панк-смаки.



А потім почалась друга хвиля – ще крутіша. Пісня «Карпаратів», що жорстко висміює корпоративні свята, розвернула зал на стьобно-прикольний настрій. Ще б пак – тема близька кожному. Ну, c’mon, признаємося, більшість наших корпоративів саме такі, хіба ні? 

Карпаратів – повних ротів!
Карпаратів – набитих животів!
Перетворились на п’яних скотів –
Пропускати ніхто не хотів!

Десь у цьому моменті на сцені з’явилася головна розвага вечору – стілець для стейдждайвінгу. Отут почалося ТАКЕ!!! Дівчата, хлопці, усі підряд почали стрибати зі стільця прямо на людей, що стояли під сценою, а ті ловили стейдждайверів та передавали від сцени до залу «з рук в руки». Поки стоїш серед публіки – здається, що це так легко, стрибнув – і понесло. Головне – щоб тобі на голову ніхто не звалився та шию не звернув :) Але коли я сама опинилася на стільці, зрозуміла, що стрибати на людей – офігенно страшно :) Та, все одно, відступати нікуди, я стрибнула – і це було КРУТО!!!!!!!! Усім рекомендую, якщо у житті є можливість постейдждайвити – не втикайте, до сцени тікайте, та СТРИБАЙТЕ!!!!! Вам сподобається, гарантовано! Стейдждайвінг, доречі, працював до кінця концерту. 

Сашко співав про кохання, патріотизм, життєві ситуації, у які потрапляє кожен з нас, труднощі, Україну і все, що він розповідав у піснях, було чесним, прямим та обов’язково влучним. Гумор – гострий та дотепний. Почуття – сильні та відверті. Так – то так, ні – то ні. Немає ані «але», ані «мабуть». Якщо Сашко «не хоче бути героєм України», він так про це і скаже. Якщо помилився – значить кохання було «просто ілюзія». Нічого зайвого. Ніяких ускладнень та триповерхових метафор. Тільки сутність речей.



На біс поверталися під бурхливі оплески. Публіка анізащо не хотіла відпускати улюбленців. Сашко з музикантами вийшов на сцену знову та сказав: «У мене є сили тільки на одну пісню. Якщо через силу, то може на дві. Скандуйте, які пісні ви хочете почути». Закінчилося усе чотирма піснями: «Весело», «Репанк», «Лицарський хрест» та суперхіт гурту «100%-й плагіат». Наостанок Сашко зробив почесне коло стейдждайвінгу, і, повернувшись на сцену, подякував усім та попрощався. 

Дві з половиною години драйву та відриву на 220 вольт напруги – пісні Тартаку вже можна не крутити по радіо, їх вже і так люблять та знають напам’ять. Незважаючи на те, що лідер гурту промовляє їх на першій космічній швидкості. Тартак – незламний тризуб української альтернативної музики. Плагіат їх творчості – стопроцентно неможливий.

Текст – Ірина Миронова







Теги: Бочка, Сашко Положинський, Тартак, отчет

blog comments powered by Disqus

Афиша

Фотобанк

Crazy Town
ДахаБраха и Port Mone
GusGus
Ken Hensley
Dakh Daughters





Музыкантам
web support